Вперше з психологією я познайомилася ще в початковій школі. Звичайно ж ми не вивчали основи психоаналізу десь між уроками читання й арифметики. Просто мене направили у вечірню групу до шкільного психолога. Я досі пам’ятаю, як запитала в неї, навіщо відвідувати такі дивні заняття – нас там ніхто не навчав, і на перший погляд могло здатися, що діти просто приходили гратись. Психолог відповіла, що вона може мені допомогти в усьому, де я відчуваю труднощі. А я обурено повідомила, що з уроками в мене все відмінно. Тоді вона засміялася: «Це єдине, з чим я б тобі допомогти не змогла. Я завжди мріяла бути вчителем і допомагати дітям, але в мене з дитинства було погано з математикою. А психологія – єдиний факультет в педінституті, під час вступу на який не потрібно було здавати цей предмет».
Чесність шкільного психолога підкупила мене. Я подумала, що дуже хочу перебувати поруч з такими вільними, легкими, приємними та впевненими в собі людьми, як вона. А коли виросту – стати такою ж.
У середній школі я часто приходила до кабінету вже іншого шкільного психолога. Не можу сказати, що я ділилася з нею своїми таємницями, але можливість поговорити з відкритим й уважним дорослим, що безпосередньо не має стосунку до мого життя, здавалася мені дуже цінною та корисною. Ці розмови допомагали мені прийти до тями під час іспитів, адекватно оцінити конфлікти в класі й вірити в себе в складних ситуаціях.
Звичайно ж, коли прийшов час вибирати спеціальність, я не надала значення своїм дитячим планам, а вступила до престижного університету на факультет фінансів, як хотіли тоді більшість моїх друзів. Але в моєму університеті, крім основної спеціальності, можна було обрати сертифікатну програму. Саме тоді я вирішила зробити перший крок в сторону дитячої мрії – вибрала програму з соціальної психології і конфліктології.
Уже після закінчення навчання я познайомилася з транзактним аналізом, який і зміцнив в мені впевненість у тому, чим саме я хочу займатися далі.
Коли я починала вчитися на психотерапевта, я вже працювала в невеликій ІТ компанії на управлінській посаді. Вбачаючи просто вражаючі можливості транзактного аналізу, я також звернула увагу на його застосування в організаціях і почала вивчати також цей напрямок.
Після декількох років активного навчання моє життя круто змінилося і я переїхала жити до Великобританії. Це відкрило мені багато нових можливостей – я так само продовжую відвідувати семінари українських тренерів (але вже онлайн) й одночасно маю можливість вчитися у британських транзактних аналітиків.
На власному досвіді відчувши тривоги та складності, з якими стикаються мігранти, я вирішила відкрити приватну практику тут для того, щоб поділитися засвоєними знаннями, енергією і внутрішнім ресурсом.