embroidery

Нещодавно я почула від шестикласниці, що вчитель на уроці попросила їх подумати про те, чи щасливі більшість людей на Землі. Після цього в класі зав’язалася дискусія про те, що ж таке щастя. Здається, тема ця непроста, але актуальна не тільки для школярів, але й для багатьох дорослих.

Я хочу поділитися теорією з транзактного аналізу, яка, як мені здається, найближче торкається цього питання.

Відразу хочу обмовитися, що мова буде йти не про відчуття радості, а про щастя в широкому розумінні цього слова. Звісно, ці речі пов’язані, але не так тісно, як може здатися на перший погляд. Щаслива людина може засмучуватися, злитися і навіть скаржитися згадно з обставинами. І одночасно багато захоплення, веселощів і натхнення може відчувати глибоко нещасна людина, особливо якщо такі «позитивні» емоції виникають недоречно й межують з різкими спадами настрою до стану відчаю та депресії.

Звичайно, щастя – філософське поняття й означає для кожної людини трохи різне. Тому й шляхи до щастя в усіх різні. Але оскільки ця тема завжди залишається актуальною, багато (в тому числі і психотерапевт Ерік Берн) намагалися доторкнутися до неї і знайти певні тенденції та алгоритми.

У транзактному аналізі є поняття виграшного сценарію (сценарію Переможця). Про всяк випадок уточню, що мова йде про глобальний життєвому сценарії кожної людини. І для відчуття щастя й повноти життя в своєму особистому сценарії важливо бути саме Переможцем. Ерік Берн називає таким Переможцем людину, яка вирішила у своєму житті досягти певної мети й кінець-кінцем зробила це.

Водночас, для щастя важливо не тільки досягнення поставлених цілей, а й відчуття внутрішньої гармонії, розуміння себе і повноцінне проживання кожного моменту свого життя. Для багатьох саме ці чинники визначають рівень щастя.

Для більш точного пояснення спробую використовувати метафору. Уявіть собі, що життя – це вишивання візерунка на тканині. У вас є глобальне розуміння того, що ви хочете вишити на вашому відтинку, іноді приходить натхнення додати якісь нові чи несподівані елементи, іноді ви просто вишиваєте по якомусь плану, складеному вже давно. Але ось, візерунок готовий, виглядає він красиво, але зовсім не так, як хотілося з самого початку. І навіть доповнення-нововведення вийшли трохи не такими, якими бачилися в планах. Через такі невідповідності залишається гіркуватий присмак незадоволеності. І скільки б не говорили навколо «Ти чого переживаєш? Дивись – добре ж вийшло », ви розумієте, що щось все одно не так.

Або інша ситуація. Під час вишивання ви тримали свій план в голові, продумували деталі, раділи результатами в процесі. І ось, візерунок готовий і він абсолютно відповідає очікуванням. Здавалося б, радій! Але якщо перевернути відрізок тканини, на зворотній стороні такий хаос – нічого не розібрати. Одні вузлики, пучки ниток і безладні лінії. Тож вийшло, начебто, те, що хотілося. Але все так заплутано, що й радість від результату якась розмита.

Ще сумніше, якщо і візерунок не такий, і зворотня сторона негарна. Але з боку обидві особливості не помітні. Спостерігачі рідко цікавляться виворотом і вже точно не знають, що планував автор. Саме тому висновки про власне щастя може зробити тільки сама людина. Та й то, якщо наважиться подивитися на виворіт і згадати первісний задум.

У багатьох може з’явитися логічне запитання: що ж тепер робити з цією інформацією?

Мені здається, прислухатися до себе і своїх бажань, шукати шляхи їхньої реалізації та вчитися жити в гармонії з собою та навколишнім світом. Завдання не з легких, але воно варте цього!