Існує багато міфів про те, кого можна назвати двомовним і про саме явище білігвізма. Ось найпоширеніші з них:
- Білінгвізм – рідкісне явище.
А ось і ні! За приблизними статистичними розрахунками було встановлено, що двома і більше мовами володіє більше половини населення землі. Отже в сучасному світі одномовність – феномен більш рідкісний. Білінгвізм поширений навіть в офіційно одномовних країнах – він охоплює людей різного віку і верств у всіх частинах світу.
- Білінгвали вивчають мови ще в дитинстві.
Теж не вірно. У попередній статті я вже описувала різні види білінгвізму і вказувала на те, що люди, які вивчили другу мову в дорослому віці, мають всі шанси досконало володіти нею в майбутньому. У цілому, дорослі, як і діти, вчать другу мову через життєву необхідність: у спілкуванні з іншими, при переїзді, в роботі, спілкуючись з іншого лінгвістичної групою в одній країні тощо.
- Білінгвали однаково й досконало володіють обома мовами.
Знову не правда! Двомовні люди знають мови рівно настільки, наскільки їм це потрібно. Хтось може легко спілкуватися, але зазнавати труднощів при читанні. Інші прекрасно використовують мову в роботі, але важко переключаються на побутові теми. Хтось пасивно використовує мову – може читати і розуміє мову, але не може сформулювати власні думки. Так що загалом світ білінгвалів дуже різноманітний.
- У білінгвалів немає акценту.
Ну, це зовсім смішно. У багатьох одномовних людей є специфічний акцент – чому ж білінгвали гірші чи кращі? Особливо зважаючи на те, що багато хто вивчає другу мову в дорослому віці. Це більше залежить від самої людини і місцевості, де вона виросла або довго перебувала. А наявність або відсутність акценту не завжди говорить про рівень володіння мовою.
- Змішування мов – ознака ліні білінгвалов.
Якщо справа не стосується ситуацій, в яких це робити не можна чи просто грубо (наприклад, при спілкуванні з монолінгваламі), змішування мов додає забарвлення мові. Розмовляючи один з одним білінгвали розбавляють одну мову іншою, підбираючи слова з трохи іншим значенням і роблячи спілкування більш яскравим. Ви ж пам’ятаєте російських письменників 18-19 століття, які часто вживали французькі вирази? Існував цілий феномен білінгвізму в російському суспільстві того періоду.
- Білінгвали також багатокультурні
Це теж не завжди так. Багатокультурними швидше можна назвати людей, що довгий час проживали серед різних культурних груп. Таким може бути монолінгвал-британець, який проживає в Америці. При цьому багато людей з двомовних країн, які знають лише одну культуру, ніколи в житті не бували за кордоном.
- У білінгвалів можна спостерігати легку форму «роздвоєння особистості».
Білнгвали, так само як і всі інші люди, адаптують свою поведінку до наявних обставин. Витримана й спокійна розмова англійською на роботі й експресивне спілкування іспанською вдома скоріше говорить про відмінності в поведінці під час перебування в різних соціальних ролях.
- Білінгвали – природжені перекладачі.
Часто переклад простих речей білінгвалам дається легко. Але переклад, як і майже будь-яка інша професія, вимагає й інших навичок. Крім того, вивчаючи і використовуючи мови в різних обставинах, білінгвали іноді просто не знають перекладу багатьох понять або термінів.
- Білінгвали завжди висловлюють емоції своєю першою мовою.
Теж не правда. По-перше, не всі білінгвали ділять мови на «першу» і «другу». А по-друге, мови, почуття й емоції створюють в свідомості людини унікальний світ зі своїми правилами. Важко наперед сказати, яку мову використовуватиме білінгвал у тій чи іншій ситуації.