За даними Управління національної статистики Великобританії тільки за 2015 рік країна прийняла 630 тисяч іммігрантів. Це трохи більше, ніж усе населення Глазго. Або півтора Манчестера. З одного боку, ці люди принесли з собою частину свого життя – саме завдяки міграції змінюється образ країни та його культура. Але набагато сильніше змінюється сам іммігрант – після переїзду йому належить пройти довгий та важкий, але до певної міри захоплюючий процес адаптації до нового суспільства.
По-перше, хочу зауважити, що наскільки б не був бажаним переїзд в іншу країну, нашою психікою в першу чергу він сприймається як стрес. Людина – дуже складна система, і з однією й тою ж подією може бути пов’язана ціла гама емоцій: інтерес, радість, печаль, образа, рішучість. І почуття втрати – природний стан для тих, хто так різко змінив своє життя.
Можливо, ви знайомі з теорією п’яти стадій проживання втрати по Кюблер-Росс (заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття). Через призму цієї теорії деякі психологи (наприклад, Пітер Адлер) дивляться і на процес адаптації під час переїзду з іншої країни.
Перший етап, який проходить іммігрант, часто називають медовим місяцем (honeymoon period) або етапом ейфорії. На нове життя людина дивиться крізь рожеві окуляри – вона поки тільки накопичує сили для прийняття майбутніх складнощів.
Другим етапом є розчарування і гнів. У цей час людина зазвичай розуміє, що нове життя пов’язане також і з новими правилами. Іммігрант розуміє, що йому доведеться змінити свій звичний спосіб життя, але поки відчуває образу й роздратування від цього. «Туристичний» період закінчено – потрібно вчитися платити за рахунками, записуватися до лікаря, відкривати рахунок у банку. Рожеві окуляри розбиваються і на тлі нових завдань людина схильна бачити себе невдахою. Багато людей особливо сумують за рідною країною й минулим життям і шукають, з ким би поговорити рідною мовою.
Третій етап іноді називаю реінтеграцією. У цей час іммігрант приймає деякі аспекти нового життя, але все ще всередині хоче «підлаштувати» поточне життя під свій минулий досвід. Багато хто починає обурюватися, як тут все «нерозумно влаштовано» і як всі «неправильно все роблять». Деякі на цьому етапі схильні до непродуманих та імпульсивних дій – нібито намагаючись адаптуватися через бунт або довести щось новому суспільству.
Четвертим етапом можна назвати відновлення. Саме на цьому етапі іммігрант, вивчивши нове життя, ніби «перетравлює» його. У цей час дуже важко щось робити і пропадає будь-яка мотивація. Багатьом може хотітися просто сидіти вдома й займатися звичними та комфортними справами. І тільки осмисливши нове життя, зрозумівши своє місце в ньому та примирившись зі змінами, людина потроху висовується зі своєї мушлі й переходить до наступного етапу.
На останньому, п’ятому, етапі іммігрант повністю прийняв своє нове життя і готовий до подальшого розвитку в новій обстановці.
Тривалість кожного етапу може бути різною, але весь шлях займає від двох до десяти років. Іноді людина «зависає» на якийсь фазі і їй важко рухатися далі. Це може бути пов’язано з попереднім досвідом або особливими труднощами в подоланні якихось перешкод. Але важливо зрозуміти, що «поганих» стадій, які «добре б перескочити» немає. Всі етапи потрібні для адекватної інтеграції в нове оточення і для повноцінного прийняття нового життя. Від себе хочу додати, що легше цей процес можна прожити, якщо усвідомлено шукати ресурс в улюблених заняттях, багато спілкуватися з однодумцями (як з нової країни, так і з минулого життя) і якомога менше порівнювати все з минулим. Пам’ятайте, навіть під час процесу адаптації людина може проживати величезну кількість приємних і радісних моментів, а вже після закінчення цих етапів на вас чекає цікаве та захопливе життя вже на новому місці.